В епоху цифрових трансформацій та надшвидкого поширення інформації підтримання іміджу – це must do для забезпечення конкурентоздатності Вашого бізнесу. Великий бізнес уважно слідкує за суспільними тенденціями: шкідливе для навколишнього середовища виробництво неодмінно приверне увагу екоактивістів, порушення прав працівників та страйки на підприємствах відлякують як потенційних контрагентів, так і кваліфікованих працівників, а політичні скандали чи необережні висловлювання менеджменту компанії можуть призвести до бойкотування її продукції.
Однак мінімізувати репутаційні ризики часто буває недостатньо, а навіть доброчесні компанії та приватні особи можуть потрапити «під обстріл» конкурентів чи недоброзичливців. У такому випадку одним із інструментів захисту Вашої честі, гідності та ділової репутації є дифамаційний позов, тобто звернення до суду із вимогою спростування недостовірної інформації. Наші юристи пояснюють, як врятувати свій імідж, якщо про Вас поширили недостовірну інформацію і в Інтернеті «хтось не має рацію».
Крок 1. Зафіксувати факт поширення недостовірної інформації
Поширенням інформації є доведення її до відома у будь-який спосіб хоча б одній особі, крім особи, якої стосується така інформація. Тобто поширенням недостовірної інформації може бути розміщення її у вигляді допису в Facebook, публікація у статті в Інтернет-виданні, викладення відповідного відео в Youtube, масова розсилка електронного листа із такою інформацією.
До прикладу, Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі – Постанова № 1) зазначає такі способи поширення недостовірної інформації (перелік не є вичерпним):
- опублікування її у ЗМІ (радіо, телебачення, преса);
- поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку;
- викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам;
- повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах;
- вивішування в громадських місцях плакатів, гасел, розповсюдження серед людей листівок.
Звісно, суд може за заявою учасника справи або з власної ініціативи оглянути вебсторінку для встановлення та фіксування її змісту чи призначити відповідну експертизу (стаття 82 ГПК України, стаття 85 ЦПК України). Водночас оскільки інформація на конкретній вебсторінці може швидко та легко бути відредагованою чи видаленою, необхідно документально її зафіксувати перед поданням дифамаційного позову.
Судова практика свідчить, що роздруківка, скріншот, збережена як файл вебсторінка можуть виступати як додаткові докази у дифамаційних справах, однак часто їх недостатньо для підтвердження факту поширення інформації. У зв’язку з цим рекомендуємо скористатися також іншими способами фіксації змісту вебсторінки, наприклад, замовити відповідний висновок Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет, звернутися до адвоката, який проведе огляд вебсторінки та самостійно зафіксує її зміст, отримати нотаріальне підтвердження фіксації змісту вебсторінки (для цього доведеться залучати нотаріусів поза межами України).
Крок 2. Визначити відповідача
Відповідно до пункту 12 Постанови № 1 належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
У разі поширення інформації в соціальних мережах довести особу автора конкретного допису може бути складно, адже гіпотетично зареєструвати обліковий запис можливо під будь-яким іменем. В окремих справах відповідачі визнають належність їм відповідних облікових записів, тим паче якщо йдеться про верифіковані акаунти Twitter чи Facebook. У протилежному випадку доведеться збирати непрямі докази зв’язку облікового запису користувача із конкретною особою.
Власником вебсайту є володілець облікового запису, який встановлює порядок і умови його використання. За відсутності доказів іншого власником вебсайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до вебсайту та/або отримувач послуг хостингу (стаття 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Звісно, на окремих вебсайтах міститься вся необхідна інформація про їх власників, однак частіше встановити власника може бути непросто. Так, інформація про реєстрантів усіх наявних доменних імен міститься у базі даних сервісу WHOІS, однак досить часто відомості, які дозволили б ідентифікувати реєстранта, на сервісі приховано. У такому разі для встановлення реєстранта доменного імені (у тому числі у ретроспективі, наприклад, на момент оприлюднення на відповідному вебсайті недостовірної інформації про Вас) можливо звернутися до Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет. На практиці суди приймають довідки Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет в якості належного та допустимого доказу.
⚠ Якщо Ви доведете неможливість встановлення як автора публікації, так і власника вебсайту, суд може встановити факт недостовірності поширеної про Вас інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Однак у такому випадку не вдасться відшкодувати моральну шкоду.
Крок 3. Знайти докази на спростування недостовірної інформації
Для належного обґрунтування Вашої позиції доречно заздалегідь зібрати докази, які демонструють неправдивість поширеної про Вас інформації (наприклад, отримати певні відомості від державних органів на запит чи звернення, підготувати наявні у Вас документи).
⚠ Зазвичай суди дотримуються такої позиції: обов’язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача. Раніше в законодавстві, а саме у частині третій статті 277 ЦК України, прямо передбачалася презумпція добропорядності (обов’язок доведення достовірності негативної інформації покладався на особу, яка її поширила). Хоча у 2014 році відповідне положення із ЦК України виключено, суди продовжують посилатися на нього (а також на пункт 15 Постанови № 1, у якому цитується частина третя статті 277 ЦК України). Однак радимо Вам скористатися правом надати докази на спростування поширеної щодо Вас недостовірної інформації для підвищення Ваших шансів на успіх у суді.
На цьому етапі необхідно врахувати, що спростувати можливо лише фактичне твердження, а оціночне судження не може бути предметом судового захисту. Так, суди в кожній справі окремо встановлюють характер поширеної інформації, при цьому враховуючи стилістику висловлювання, застосування мовних засобів, відсутність посилань на конкретні факти, які можливо перевірити. Перед підготовкою дифамаційного позову необхідно ґрунтовно проаналізувати, чи має поширена про Вас інформація характер оціночного судження (допустимої критики), чи є фактичним твердженням. В окремих випадках доречним може бути замовлення лінгвістичної експертизи.
Крок 4. Обрати спосіб захисту порушеного права
У дифамаційних позовах можливе використання таких способів захисту:
- спростування недостовірної інформації. Здійснюється у такий самий (або максимально наближений) спосіб, яким поширено недостовірну інформацію. При цьому, рекомендуємо заздалегідь підготувати Ваші вимоги щодо тексту спростування;
- заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права. Наприклад, суд може заборонити розповсюдження інформаційного матеріалу до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, — вилучити відповідний тираж газети, книги. При цьому українським законодавством не передбачено можливості прийняття судами рішень про блокування вебсайтів, що містять недостовірну інформацію;
- відшкодування збитків та моральної шкоди, завданої поширенням недостовірної інформації.
⚠ Суди не задовольняють позовні вимоги про зобов’язання відповідача публічно вибачитися перед позивачем.
Слід врахувати особливості судового захисту, у випадку якщо вебсайт, на якому розміщено про Вас недостовірну інформацію, зареєстровано як ЗМІ. Суди неодноразово наголошували на можливості застосування законодавства про ЗМІ при вирішенні справ за участю інтернет-видань із посиланням на рішення ЄСПЛ у справі «Редакція газети «Правоє дело» та Штекель проти України» (постанова Касаційного цивільного суду від 03.02.2020 у справі № 756/10721/17, постанова Касаційного господарського суду від 21.01.2021 у справі № 914/371/19).
Наприклад, законодавством передбачено імунітет ЗМІ при дослівному відтворенні матеріалів. Так, редакція ЗМІ та журналіст, яким створено відповідний інформаційний матеріал, не виплачуватимуть Вам моральну шкоду, якщо недостовірна інформація викладена як дослівне цитування висловлювань інших осіб або публікацій в інших ЗМІ із посиланням на них (стаття 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»). Водночас Верховним Судом наголошувалося на можливості зобов’язати ЗМІ у такій ситуації оприлюднити спростування (постанова Касаційного цивільного суду від 10.02.2021 у справі № 753/338/19).
Крок 5. Сплатити судовий збір та подати дифамаційний позов
За загальним правилом, дифамаційні позови розглядаються у порядку цивільного судочинства (загальними судами), однак у випадку, якщо поширення недостовірної інформації завдало шкоди діловій репутації Вашої компанії, а поширювачем такої інформації є інша юридична особа, необхідно звертатися до господарського суду.
Юристи нашої компанії допоможуть визначитися із тим, як краще зафіксувати поширену про Вас недостовірну інформацію, перевірити, чи така інформація не є оціночним судженням, обрати оптимальний спосіб захисту порушеного права, а також підготувати дифамаційний позов та здійснять представництво Ваших інтересів у суді.
